Резніченко Наталія Андріївна

 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ПРОФІЛЬНУ ТА ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТНИКІВ

Резніченко Наталія Андріївна

майстер виробничого навчання Регіонального центру професійної освіти ім. О.С. Єгорова

АНОТАЦІЯ

У статті широко представлено проблематику підвищення вимог, до рівня професійної психолого-педагогічної, компетентності та особистісних якостей сучасного робітника, освіти; висвітлено методологічні й методичні орієнтири професійної освіти. Впровадження інноваційних технологій навчання у профільну та професійну підготовку кваліфікаційних робітників. Показано реалізацію новітніх підходів до проблеми підготовки, розвитку й вихованню учнів ЗПО.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що промислові підприємства відчувають серйозний дефіцит кваліфікованих робітників, підготовлених в системі початкової і середньої професійної освіти. У зв'язку з цим, загострюється актуальність ефективної взаємодії системи професійної освіти й роботодавців, пошуку нових форм інтеграції і взаємної зацікавленості між системою професійної освіти, науковими і виробничими комплексами країни, бізнесом, громадськими інститутами та державною владою, що є найважливішою умовою успішної реалізації пріоритетного національного проекту «Освіта». В нашому професійному житті міцно затвердилось поняття «інновації».

Перехід України привів до серйозного дефіциту кваліфікованих робітників того, що у значній частині молоді недостатній рівень сформованості ділової і соціальної активності, відсутні ряд якостей, що не дозволяє успішно працювати в колективі в нових економічних умовах. Зростання конкуренції на ринку праці пред'являють до всіх працівників специфічні вимоги: свободи дій, заповзятливості, самостійності, напруги його творчих здібностей, ділової активності.

Особливого значення сьогодні набувають такі якості робітників, як професіоналізм, компетентність, творча активність, здатність навчатися протягом всього життя.

Сьогодні інноваційні явища виявляються у всіх елементах педагогічного процесу. Так, інноваційний урок розглядають з позиції нового вступу в організацію навчального процесу на певний період часу. Існує поширена думка, що інноваційний урок сформувався на основі нових освітніх технологій в освітньому процесі.

У зв'язку з цим в освіті впроваджуються і дедалі розвиваються нові інноваційні педагогічні технології, які створюють умови формування всебічно розвинутої людини.

Освітній процес посилюється використанням активних і інтерактивних методів навчання, направлених на розвиток творчого мислення, формування відчуття самостійності, рішучості, відповідальності, вміння гучно адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях, самостійно критично мислити, бути комунікабельним, вміння працювати в колективі і максимально наближений до умов виробництва.

Великий інтерес викликають у учнів уроки-з цікавою мотивацією і впровадження інноваційних технологій навчання, виробничих ситуації.

Якщо учні володіють вмінням вирішувати проблеми, їх цінність для підприємства, де вони будуть працювати, багаторазово зросте, крім того, вони отримають навички, які знадобляться їм протягом всього життя. Більшість сучасних підприємств зацікавлені в кадрах, які спроможні приймати на себе, відповідальність і працювати самостійно. Щоб зробити це, учням необхідно вміти виявляти проблеми та пропонувати рішення, тобто те саме, що є основою ключового вміння вирішувати проблеми.

Під час розв’язання проблеми учні поглиблюють свої знання по конкретному питанню; розвивають вміння вирішувати проблеми; розвивають соціальні і комунікативні навики.

Проблемна ситуація. При вирішенні проблемної ситуації необхідно висунути ряд гіпотез її вирішення і шляхом аналізу кожної обрати оптимальний варіант вирішення стосовно конкретної ситуації.

В процесі реалізації технології проблемного навчання, найчастіше використовуються наступні проблемно-розвиваючі методи: частково-пошукові методи, методи навчального дослідження, проблемна дискусія. Проблемне навчання дуже добре використовувати при вивченні спеціальності «Кухаря, Кондитера». Можна запропонувати учням завдання на прийняття управлінського рішення по конкретній проблемній ситуації.

В процесі приготування необхідно приймати правильно технологічний процес – це результат діяльності. Первинні навички в прийняті правильні рішення, можна здобути при виконанні проблемного завдання. Його можна запропонувати при роботі в малих групах або індивідуально для окремого учня. Проблемні ситуації можна запропонувати при вивчені усіх тем.

При проведенні уроку можна використовувати ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до уроку ; зробити уроки пізнавальними, більш цікавими; внести різноманітність в навчально-виховний процес та підвищити активність, навіть пасивних, учнів на уроках. На уроках можна запропонувати наступні ігри: «Відкриття підприємства», «Відкритий мікрофон», «Алгоритм розв’язання проблем», «Кулінарна естафета», «Відкриваємо фірму» та інші. Використання завдань творчого характеру, дають можливість учням розкрити їх творчі та розумові здібності. Наприклад, завдання зробити створити умовне підприємство, створити власну кулінарну або кондитерську, приготувати страву, яка була б смачна і користувалась попитом.

 При проведенні уроків можна використовувати різні засоби навчання, інформаційно-комп’ютерні технології. Широке використання інноваційних технологій, дає можливість продемонструвати учням розроблені комп’ютерні презентації по виробничому навчанні. Створено ряд комп’ютерних презентацій,за допомогою яких урок можна зробити більш цікавим, інформованим, різноплановим.

Застосування презентацій допомагає змінити вид навчальної діяльності.

Коли майстер багато говорить, це притомляє учнів, вони не можуть зосередитися, увага розпливається, їм становиться не цікаво. При перегляді презентації працюють інші органи сприйняття інформації. Наявність малюнків, схем, таблиць, технологій приготування, інструкційні картки дають можливість краще запам’ятати матеріали уроку. Розроблені презентації по темам уроку. При проведені уроків можна запропонувати учням переглянути відео при приготуванню даної страви, а потім обов’язково обговорити побачене.

Розроблені тестові завдання для проведення підсумкового контролю знань з даної теми.

Робота над інновації включає усвідомлення учнем мети, оформлення страви, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді презентації. Проблема мусить бути знайома і значуща, для її розв'язання необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути. При роботі над інноваціями в стравах у учнів формуються навички роботи в групі. Такі якості знадобляться учням у дорослому житті.

Інноваційний урок – це динамічна, варіативна модель організації навчання учнів на певний період часу. Розкриття здатності учнів через активні методи творчої діяльності, що розкриває особливості розумової роботи учнів; застосування психологічних знань, які відображають специфіку особистості учнів, характер відносин в колективі, та інше.

Педагог прагне до прогресу, хоче змінити свою діяльність на краще – саме цей процес є інновацією.

Винахідлива діяльність педагога на інноваційному уроці розкривається в різноманітних, незвичайних завданнях, цікавих вправах, ході уроку, створення виробничих ситуацій, дидактичному матеріалі, підборі наукових фактів, творчої роботи учнів.

Виділяють наступні види інноваційних уроків:

·              уроки самостійної діяльності;

·              дослідницькі;

·              проблемні;

·              диференційованого навчання;

·              на основі інноваційної діяльності; та ін.

При проведенні тематично перевірочних уроків, самостійної діяльності, варто демонструвати довіру; не заважати при виконанні завдання, поки учень сам не попросить допомоги; не критикувати за помилки; співбесіду вести у вигляді уточнення деталей; визначати конкретний обсяг роботи для того, щоб учень міг розрахувати свої сили; встановити тимчасові рамки для виконання роботи ;створити умови для здійснення самооцінки учням, результату власної діяльності; визначати критерії виконання самостійної роботи; розробити форми контролю самостійної діяльності, критерії оцінки результату діяльності. Нововведення, або інновації характерні для будь-якої професійної діяльності і тому, природно, стають предметом вивчення, аналізу та впровадження.

Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих майстрів і цілих колективів. Цей процес не може бути стихійним, він потребує управління.

Інновація – це процес освоєння цього засобу. Інновація – це цілеспрямоване зміна, яка вносить в середовище нові стабільні елементи, що викликають перехід з одного стану в інший. Нововведення при такому розгляді розуміється як результат інновації, а інноваційний процес розглядається як розвиток трьох основних етапів: генерування ідеї (в певному випадку – наукове відкриття), розробка ідеї в практичному аспекті і реалізація нововведення в практиці. У зв'язку з цим, інноваційний процес можна розглядати як процес доведення наукової ідеї до стадії практичного використання і реалізації пов'язаних з цим змін у соціально – педагогічному середовищі.

Існує й інша характеристика етапів розвитку інноваційного процесу. У ній виділяють наступні дії:

- визначення потреби в змінах;

- збір інформації і аналіз ситуації;

- попередній вибір або самостійна розробка нововведення;

- прийняття рішення про впровадження (освоєння);

- власне саме впровадження, включаючи пробне використання нововведення;

- тривале використання нововведення, в процесі якого воно стає елементом

повсякденної практики.

Сукупність всіх цих етапів утворює одиничний інноваційний цикл.

Інновації у сфері освіти спрямовані на формування особистості, її здатності до науково-технічної та інноваційної діяльності, на оновлення змісту освітнього процесу.

Кожна педагогічна епоха породила своє покоління технологій.

Перше покоління освітніх технологій являло собою традиційні методики; технологіями другого і третього поколінь були модульно-блокові і цілісно-блокові системи навчання; до четвертого покоління освітніх технологій відноситься інтегральна технологія.

Для всіх технологій характерні певні загальні ознаки: усвідомленість діяльності педагога й учнів, ефективність, мобільність, цілісність, відкритість, проектируемость; самостійна діяльність учнів у освітньому процесі, яка становить 60-90 % навчального часу; індивідуалізація.

Комп'ютерні технології не тільки допомагають організувати навчальний процес з використанням ігрових методів, але й отримати більш сильний зворотний зв'язок. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, порівняно з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях – умінь. Крім того, засобам мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм уроку, активного діалогу «учень комп'ютер».

Проведення таких уроків – один із шляхів підвищення ефективності освітнього процесу на основі реалізації принципів діяльнісного підходу в навчанні. Включення учнів в активну наукову роботу, використовуючи при цьому різноманітних форм, методів пізнавальної діяльності значно розширює навчально-виховні можливості уроку, виступаючого провідною формою організації навчальної діяльності.

Інноваційні методи викладання – це нові методи спілкування з учнями, позиція ділового співробітництва з ними і залучення їх до нинішніх проблем. Інноваційні методи – це методи, що дозволяють учням самоствердитися. А самоствердження – це шлях до правильного вибору своєї професії. У сучасному процесі навчання використовуються як традиційні, так і інноваційні методи навчання. Потрібно не тільки просувати вперед інноваційні методи, але й не забувати про традиційні методи, які не менш дієві, а в інших випадках без них просто не обійтися.

Аналіз педагогічної діяльності показує показує, що при організації освітнього процесу дотримуються двох основних напрямків розвитку підходів до навчання учнів:

1. Модернізація традиційного навчання в ефективній організації засвоєння заданих зразків, досягнення чітко виділених еталонів.

2. Інноваційний підхід до освітнього процесу, в якому метою навчання є розвиток в учнів можливостей освоювати новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, досвіду та інструментарію навчально-дослідницької діяльності, рольового та імітаційного моделювання.

Виробниче навчання передбачає практичну діяльність учнів на уроці, в ході якого 80 % навчального часу приділяється практичній роботі з оволодіння учнями загальними та технологічними вміннями та навичками. Саме в навчальних лабораторіях закладаються основи роботи з ручними інструментами і на обладнанні, прищеплюється інтерес і любов до самостійного виконання технологічних прийомів і операцій, учні привчаються до дисципліни, організованості, виховується потреба в якісному виконанні дорученої роботи.

На основі отриманих теоретичних знань студенти освоюють рух, прийоми і способи виконання технологічних операцій. В результаті навчання учні на уроках виробничого навчання готувати страви (Борщі, супи –пюре, гарніри, салати, десерти, солодкі напої та інші.)

Їх виготовлення, як правило, пред'являє до учнів абсолютно нові вимоги. Учням недостатньо просто запам'ятати або завчити зміст теоретичного матеріалу, вони повинні його зрозуміти, переробити і відтворити на виконанні практичного завдання.

Отже, основа уроків виробничого навчання – не сліпе запам'ятовування інформації, а вміння приготувати її і застосувати на практиці. Методика проведення уроку виробничого навчання відрізняється від уроків тим, що в ньому передбачається взаємодія теоретичної і практичної діяльності учнів у навчальних лабораторіях.

Основними характерними підходами до уроку є:

- об'єднання теоретичного та практичного навчання;

- наявність подвійний мети;

- засвоєння знань та їх практичне застосування, формування технологічних прийомів і операцій;

- тісний взаємозв'язок з'єднання теоретичної та практичної частини уроку;

- злиття процесу засвоєння знань і процесів формування первинних умінь і навичок, їхня взаємодія;

- матеріально-технічна та методична забезпеченість одночасного засвоєння знань та вмінь.

При розгляді структури уроку слід зазначити не відокремлені, окремі його частини, а структурні елементи, які групуються з характерної діяльності майстра виробничого навчання та учнів.

Для ефективності цього процесу слід виконувати ряд вимог: поєднувати різні форми і методи навчання з урахуванням дидактичних принципів і психологічних вимог до організації навчальної діяльності; використовувати модульність побудови системи і її адаптивність до конкретних умов навчання і контингенту учнів; обов'язково реалізовувати різні типи зв'язків між формами навчання (по суті дана вимога виступає як механізм реалізації модульної побудови навчання); забезпечувати наростаючу складність змісту навчання і від початку до кінця цілісного навчального процесу. Реалізація цих вимог дає можливість проектувати цілісний учбовий процес, в якому враховуються такі чинники, як специфіка виробничого навчання, особливості та можливості кожного учасника навчального процесу викладача, студентів, а також тривалість і матеріально-технічні умови навчання. Крім того, застосування цієї технології дає можливість здійснювати науково обґрунтований пошук форм і методів навчання, конструювати їх системи, коректувати як зміст, так і цілі навчання (вимоги кваліфікаційної характеристики).

ВИСНОВОК

У сучасному процесі навчання використовуються, як традиційні, так і інноваційні методи навчання. Потрібно не тільки просувати вперед інноваційні методи, але й не забувати про традиційні методи, які не менш дієві, а в інших випадках без них просто не обійтися.

А. Адамський стверджував, що: «Тільки наївна людина може вважати, що інноваційна педагогіка є універсальною заміною традиційних методів навчання» [1].

Потрібно, щоб традиційні та інноваційні методи навчання були у постійному взаємозв'язку і доповнювали один одного. Ці два поняття мають існувати на одному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сластьонін В.А. Педагогіка/ В.А. Сластьонін. – М.: Школа-Прес, 2000.

2. Опіків С.І. Словник російської мови / С.І. Опіків. – М.: 1978.

3. РапацевичЄ.С. Педагогіка. Велика современная энциклопедия/ Е.С. Рапацевич. – Мінськ: Сучасне слово. – 2005.

4. Тюнников Ю.С. Аналіз інноваційної діяльності загальноосвітнього закладу: сценарій, підхід / Ю.С. Тюнников // Стандарти і моніторинг в освіті. – 2004.

5. Орлова А.І. Відродження освіти або його реформа?/ А.І. Орлова// Викладання історії в школі. – 2006 –№ 1.

6. Єрофеєва Н.І. Управління проектами в освіті / М.І. Єрофєєва // Народне утворення. – 2002. – №5.

7. Загвязинский В.І. Інноваційні процеси в освіті і педагогічна наука / В.І. Загвязинский //

Інноваційні процеси в освіті: Збірник наукових праць. – Тюмень,1990.

8. КаменськийА.К. Нормативно-правова база суспільно-державного управління школою/ А. К. Каменський // Директор школи. – 2006. – № 3.

9. Руднєв Е.Н. Місія, стратегія і практичні дії / Е.Н. Руднєв // Директор школи. – 2006. – № 8.

10. ЛазарєвВ.С. Керування нововведеннями – шлях до розвитку школи/ В.С. Лазарєв// Сільська школа. – 2003. – № 1.