Висоцька Людмила Олександрівна

 

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРЕДМЕТІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Висоцька Людмила Олександрівна

викладач Регіональний центр професійної освіти ім. О.С. Єгорова

 

АНОТАЦІЯ

                В статті розкрито деякі теоретичні та практичні аспекти теми «Сучасні педагогічні технології та їх застосування при викладанні предметів професійно-теоретичної підготовки».

Автором опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи представлено впровадження освітніх інновацій викладачем та надано приклади використання сучасних педагогічних технологій на уроках з предметів «Технологія приготування їжі з основами товарознавства» та «Технологія приготування борошняних кондитерських виробів з основами товарознавства».

Робота може бути цікавою для викладачів спеціальних дисциплін закладів професійної (професійно-технічної) освіти у контексті вдосконалення їх психолого-педагогічної компетентності.

Ключові слова – сучасні педагогічні технології, компетентність, технології навчання, критичне мислення, проектне навчання.

ВСТУП

На сучасному етапі перед освітою України стоїть завдання «…створення передумов для розвитку здібностей молоді, формування готовності і здатності до самоосвіти, широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій» [3, с.5]. Ці завдання окреслені в Законах України «Про освіту», «Державній національній програмі «Освіта»: Україна ХХІ століття»; «Національній доктрині розвитку освіти».  Досягнення мети можливе  лише за умов відходу від авторитарної педагогіки до особистісно зорієнтованого навчання. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів до інноваційних освітніх технологій.

Сучасне інформаційне суспільство характеризується як суспільство в якому широко використовуються різні види педагогічних технологій. Стрімкий розвиток яких призвів до того, що сучасному педагогу вже недостатньо мати професійні компетентності, що спрямовані на використання традиційних технологій навчання, а необхідно знати й оптимально використовувати сучасні педагогічні технології для професійної діяльності, орієнтуватися в педагогічних мережних співтовариствах, розумітися в інноваційних педагогічних технологіях дистанційного навчання, уміти навчати свого предмета за допомогою різних засобів для комунікації і співпраці.

Це і зумовило вибір теми дослідження: «Сучасні педагогічні технології та їх застосування при викладанні предметів професійно-теоретичної підготовки».

Актуальність роботи визначається як:

-         необхідність створення системного та цілеспрямованого підходу до розвитку пізнавальних, комунікативних, творчих, інформаційних, професійних компетентностей учнів;

-         необхідність підвищення результативності освітнього процесу, навчально-виробничого процесу;

-         впровадження сучасних освітніх та новітніх виробничих технологій;

-         реалізація інноваційних підходів до планування, організації та здійснення освітнього процесу.

Практична значущість роботи  відповідає змісту теоретичної частини і базується на особистому педагогічному досвіді викладача.

Мета дослідження: розкриття можливостей застосування сучасних педагогічних технологій на уроках спеціальних дисциплін, як засобу розвитку професійних компетентностей учнів.

Основні завдання дослідження:

ü    розкрити науково-теоретичну основу застосування сучасних педагогічних технологій на уроках спеціальних дисциплін;

ü    розкрити ефективність формування професійних  компетентностей через використання сучасних педагогічних технологій;

ü    розглянути деякі аспекти використання сучасних педагогічних технологій на уроках спеціальних дисциплін;

ü    дослідити використання сучасних педагогічних технологій при організації освітнього процесу, як засіб формування професійної компетентності учнів.

Найважливішими завданнями реформування освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фізичного й морального здоров'я. Вирішення цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів освітнього процесу.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

1.     Історичний початок педагогічної технології

Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи. Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини - його гуманізацію, загально розвивальний характер. Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб'єкта освітньої взаємодії.

Навчання як процес цілеспрямованої передачі і засвоєння певного досвіду можна здійснювати по-різному, обираючи відповідну форму навчання. Категорія "форма навчання" належить до основних у дидактиці. М. Скаткін, І. Лернер, В. Дяченко визначають загальні форми навчання (фронтальна, групова, індивідуальна), та конкретні (урок, семінар, екскурсія, тощо). І. Бурлака, В. Вихрущ пропонують поряд із поняттям "форма організації навчання" видові - "форма навчальної діяльності". Ю. Мальований трактує "форми навчальної діяльності учнів на занятті" як одну із складових змісту категорії "форми навчання". Розрізняють такі форми навчальної діяльності учнів: фронтальна, парна, індивідуальна та групова. Вони пронизують увесь навчальний процес. Ці форми відрізняються одна від одної кількістю зайнятих учнів і способами організації роботи.

Питання про групові форми навчальної діяльності в психолого-педагогічній літературі посідає важливе місце, тому що вони відкривають для учнів можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток дитини. Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала белланкастерська система (походить від прізвищ пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера). Розвиваючи ідеї Я. Коменського, автори цієї системи запропонували систему взаємного навчання. Заняття проводилися у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10-15 осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями), які щодня одержували завдання від учителя і працювали з молодшими. Учні у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками, однак їхніх знань було недостатньо для подальшого навчання.

2. Розвиток сучасних педагогічних технологій.

Основні тенденції розвитку світової цивілізації виявляють усе більшу значимість людини як активного суб’єкту формування свого власного „Я” та умов життєдіяльності людини. Одним із стратегічних завдань профтехосвіти є „формування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я”.

Отже в наш час потрібно готувати не тільки „учня-робітника”, а людину, яка може орієнтуватись в нових умовах ринкової економіки.

Важливим освітнім завданням педагога є спрямування роботи на розумовий розвиток учнів, що забезпечуватиме формування їхніх творчих здібностей, здатність і уміння знаходити нові шляхи для розв’язання практичних завдань, творчо застосовувати набуті знання у майбутній діяльності.

Формування творчих здібностей учнів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв’язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес педагогів до нових або модернізованих методів навчання.

Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовують активні методи навчання.

Аналіз теорії та практики навчання дає можливість стверджувати, що головною ознакою активності методу є висока розумова діяльність учнів, яка визначається: швидкістю і логікою мислення; тривалою продуктивною роботою в заданому режимі; самостійним прийняттям рішення; взаємодією учнів і педагога за допомогою прямих і зворотних зв’язків тощо.

У процесі групової навчальної діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь перш за все тому, що слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж під час фронтальної роботи. Групова форма роботи на заняттях сприяє досягненню виховної функції навчання, тому що допомагає формуванню колективізму, моральних та гуманних якостей особистості. Цьому сприяють і особливості організації групової роботи, і розподіл функцій та обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємоконтроль і взаємо оцінка у процесі навчання.

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової форми роботи, підміняти нею інші форми (індивідуальну, фронтальну) навчання, а також абсолютизувати її було б великою помилкою. Реальний навчальний процес має поєднувати різні форми навчальної діяльності.

3. Перспективні освітні технології.

         Сучасний робітник в умовах ринкової економіки має відповідати цілому ряду вимог: вміти самостійно здобувати та поповнювати знання, творчо мислити, приймати оригінальні рішення в нестандартних ситуаціях, бути соціально активною особистістю.

         Якісна підготовка конкурентноспроможного працівника потребує творчого підходу викладача до вибору змісту, форм, методів та засобів навчання, максимального використання досягнень сучасної педагогічної науки, нових педагогічних технологій.

         Переорієнтація викладача з пояснювально-ілюстративного виду навчання на розвивальне та особистісно-орієнтоване спонукає їх до застосування у навчальному процесі нетрадиційних форм та методів навчання, які збуджують творчу ініціативу учнів, розвивають критичне мислення та уміння застосовувати знання у нестандартних ситуаціях.

         Існує багато визначень педагогічної технології. І.П. Підласий визначає її як сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання і навчання, тобто комплекс заходів, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів.

         Технології в навчальному процесі класифікують за різними ознаками. За типом організації і керування пізнавальною діяльністю учнів В.П.Безпалько визначив наступні види технологій:

-         класичне лекційне навчання;

-         навчання за допомогою аудіовізуальних засобів;

-         система «консультант»;

-         навчання за допомогою навчальної книги – самостійна робота;

-         система «малих груп» - групові диференційовані способи навчання;

-         комп’ютерне навчання;

-         система «репетитор» - індивідуальне навчання;

-         програмне навчання, для якого заздалегідь складена програма.

У практиці, як правило, я використовую різні комбінації цих систем. Наведу деякі приклади з досвіду роботи.

ü Технологія розвитку критичного мислення – це система спрямована на формування в учнів аналітичного мислення. На уроках я використовую різні вправи, а саме мозковий штурм, діаграму Венна, недостатньо інформації, кубування, гронування, сенкен, дискусії. Застосування цих методів викликає інтерес учнів до навчання, творчості, поштовх до вільного мислення, дає можливість показати себе в колективі, сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх робітників.

ü Проблемне навчання – це процес активізації мислення учнів розвитку їх творчих здібностей. Спочатку учням дається проблемна ситуація, а потім вони шукають матеріал для її розв’язання, наприклад через інформацію в підручнику, посібнику тощо. Учні можуть викладати не одну, а кілька варіантів рішення цієї проблеми. Під час загального обговорення і знаходять правильну відповідь. Доцільно проблемне навчання застосовувати під час визначення шляхів попередження або недоліків у приготуванні страв та виробів, вирішення виробничих проблемних ситуацій.

ü Технологія різнорівневої диференціації – це навчання, яке забезпечує розвиток особистості учнів з урахуванням його можливостей, інтересів, здібностей, нахилів.

Цей метод я використовую постійно під час розроблення завдань для контрольних робіт, намагаючись створити сприятливі умови для того, щоб кожен учень міг оволодіти навчальним матеріалом відповідно до рівня своїх навчальних можливостей.

ü Модульне навчання – це система послідовного засвоєння учнями модульних елементів і модульних одиниць. Для впровадження такого навчання мною було розроблено педагогічний програмний засіб, який розміщено на сайті викладача з предмета «Технологія приготування їжі з основами товарознавства, кухар 3 розряду». Це дало змогу забезпечити індивідуальний підхід до кожного учня, поступове самостійне здобуття знань, з гарантованою якістю підготовки та можливим скороченим терміном навчання.

ü    Проектні технології навчання – це навчання яке передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми. Учням видаються випереджувальні завдання на певний термін, а на уроках презентують свої роботи.

 

Це стимулює інтерес учнів до розв’язання певних проблем показує практичне застосування надбаних знань. Під час такого навчання учні не тільки самостійно здобувають знання, а й застосовують їх для розв’язання практичних завдань.

ü  Інтерактивні технології навчання – це навчання в режимі діалогу під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Під час такого навчання я намагаюсь створити сприятливі умови для співнавчання, взаємонавчання; формування вмінь і навичок творчого мислення, бажання до творчої продуктивної праці, активних дій; створення атмосфери співробітництва, взаємодії; розвиток навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати і вести дискусію.

ü Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (система В. Шаталова) - це навчання, під час якого навчальний матеріал учні вивчають укрупненими одиницями; навчальний процес забезпечений оригінальними дидактичними засобами і посібниками (опорні аркуші, сигнали, конспекти); використовуються численні прийоми колективної пізнавальної діяльності (взаємо консультації, взаємо навчання, взаємоперевірка).

         Для досягнення цієї мети навчальний процес організовується у вигляді алгоритму навчальної діяльності:

-                     розгорнуте пояснення викладача;

-                     стислий виклад навчального матеріалу за опорними плакатами;

-                     вивчення аркушів з опорними сигналами;

-                     робота за підручником і аркушем опорних сигналів у домашніх умовах;

-                     письмове відтворення опорних схем на наступному уроці;

-                    відповіді біля дошки або взаємоопитування.

ü Ігрові технології - навчання передбачають визначення мети, спрямованої на засвоєння змісту освіти, вибір виду навчально-пізнавальної діяльності і форми взаємодії педагога і учнів. Ігрові методи багатопланові, і кожен з них у той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички. З огляду на це виокремлюють ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації, рольові та ділові навчальні ігри, комп'ютерні ділові ігри. Наприклад на уроках з тем «Технологія приготування та подача відварних та припущених овочів», «Технологія приготування борщів української кухні», «Технологія приготування страв з м'яса» ппроводиться перевірка знань учнів за доп омогою інтерактивної вправи в програмі Learning Apps .org.  

  

ü Інформаційно-комунікаційні технології - це технології організації навчального процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, зокрема комп’ютерів, що спрямовані на заохочення та мотивацію учнів до навчання, отримання необхідних знань і подальшої освіти та самоосвіти.

Використання ІКТ у навчально-виховному процесі  дозволяє змінити роль викладача (виступає як дизайнер уроку, фасилітатор, менеджер), що в свою чергу створює умови для активної діяльності учня, а  комп’ютер   при цьому  – це навчальний інструмент, засіб організації навчання, джерело інформації та банк довготривалого її збереження.

    Комп'ютер дає нові можливості, дозволяючи разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання, не тільки силою уяви але і за допомогою перегляду презентацій, відеороликів побачити процеси приготування страв, їх оформлення та подачу. 

     

     Для систематизації навчального матеріалу при викладанні предмета «Технологія приготування їжі з основами товарознавства» виникла необхідність створити електронний освітній ресурс, який призначений здійснювати належний дидактичний супровід на уроках.

Провідною ідеєю створення ППЗ є розробка цілісної дидактичної системи, що заснована на використанні комп’ютерних технологій і засобів Інтернету і яка ставить за мету забезпечити навчання за індивідуальними і оптимальними навчальними програмами з керуванням процесу навчання. ППЗ призначений для самостійного вивчення теоретичного матеріалу курсу й оснований на гіпертекстовій основі, що дозволяє працювати за індивідуальною освітньою траєкторією.

 

Використання комп'ютерних тестів, на платформі Google Форми, під час актуалізації знань та перевірці доступності викладання нового матеріалу, дозволяє за короткий час отримувати об'єктивну картину рівня засвоєння матеріалу, що вивчається і своєчасно його скорегувати. При цьому є можливість вибору рівня складності завдання для конкретного учня.

 

ВИСНОВОК

Майбутні робітники з професії кухар та кондитер повинні володіти глибокими знаннями та вміннями, новими прогресивними технологіями приготування їжі, тому що сучасний  ринок праці потребує висококваліфікованих спеціалістів.

Рівень професійної підготовки учнів значною мірою залежить від рівня та якості викладання предметів. Перед викладачем постають важливі завдання – організувати навчальний процес так, щоб в учнів підтримувався постійний високий інтерес до майбутньої професії, до змісту навчального матеріалу, до активної пізнавальної діяльності. Досягнення цієї мети  можливе тільки за умов ефективності проведення кожного уроку, поєднання різних форм навчання.

Викладач має бути готовим не тільки передавати знання, виховувати, а й створювати сприятливу ситуацію, розвивати в учнів потребу в успішній пізнавальній діяльності.

Кожна з технологій навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання.    

      Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування технологій навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання тої чи іншої технології на основі свого власного досвіду, враховуючи особливості учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

                                   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності школярів // Рад. школа. — 1984. - № 5.- С. 39-44.

2. Грабовська С.Л. Інтерактивне навчання у вузі: проблеми і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. -Вип.15.-4.2. -С.171-176.

3. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. N 896. – К.: 1993. – С. 2-5.

4. Кошманова Т. С. Концептуальні моделі розвитку особистості школяра. - Львів, 1994. -23 с.

5. Освітні технології у школі та вузі: Матеріали науково-практичної конференції / За ред. О.М. Пєхотил Миколаїв: МФ На УКМА, 1999.

6. Освітні технології. Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 348 с.

7. Педагогічна технологія: Посібник / І.Ф. Прокопенко, B.I. Євдокимов. - X.: Основа, 1995. - 548 с.

8. Педагогічні технології: Посібник/ Г. Сазоненко; упоряд.:Г.Мальченко, Т.Вороненко, - К.: Шк..світ, 2009. – 128с.

9. Шляхи впровадження інноваційних технологій у підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців ПТО: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції / Збірник 2. – Донецьк: ДІПО ІПП. 2007 – 256с.